четверг, 27 марта 2014 г.

 Через деякий час вона відчула неймовірну легкість і розкривши очі, дуже здивувалась. Перед нею небаченої краси природа, блакитне небо, але здалеку доноситься тужлива пісня, прислухалась, співав кобзар… Старий , сліпий, бувалий козарлюга з маленьким хлопчиком – поводирем співав думу про відвагу козаків, про далекі походи, про батька – отамана, про біду та кривду, коли козаки впали, самі себе звоювали… Роздивилась, а кругом біда: села попалені, люд в полон забрений, козаки порубані, отамани побиті, Гетьманщина роздерта, сусіди знахабніли і ділять між собою землі, села, людей, тай вже між собою ладу не мають хто що вхопить… Ой, лишенько, подумала Кліо, кінець державі, біда народу, лихо землі, але ж наука нащадкам! Негайно потрібно їх попередити! І полетіла…

    Перед нею небаченої краси природа, блакитне небо, голубою стрічкою в,ється Дніпро, а здалеку доноситься розмова, що села занедбані, долар росте, сусіди знахабніли, землі ділять і де правди шукати? Поміркувала Кліо і зрозуміла, що нічого люди так і не навчились, в тому і біда… Що ж робити? Потрібно давати підказку! А кому, люди?!!! ( Ось тут просимо давати свої версії, пропозиції, ідеї. Всі будуть почуті! Обіцяємо!)
Історія  проситься в сни нащадків…

    Цікава пані сиділа край столу і спокійно спостерігала за подругами, які метушились біля альтанки. На Парнасі, серед Муз, улюбленим заняттям був «Конкурс краси». Кліо ,поглянувши в дзеркальце,  помітила, що, на жаль, погано сьогодні виглядає й ,щоб не бути «лузером», згада дала найкращий рецепт краси – заснула…Далі буде…Залишайтесь, з нами цікаво, не ходіть по іншим блогам.
   Гурт козаків 8 класу на чолі з отаманом починає далекий, складний, ( можливо, навіть, заморський) похід за знаннями під корогвою фактів, булавою  ідей, бунчуком віри. Кодова назва операції ( щоб задурити голову противнику « Козаки впали, самі себе звоювали»). Маршрут проляже від учительського столу ( нас благословляє Тетяна Влодимирівна), через наші ( це не сиві, не дуже мудрі, але тверді голови), погостює в наших компах,і, сподіваємось, зупиниться в класному журналі.